Головна‎ > ‎Кафедра‎ > ‎

Історія кафедри

Кафедра НЕВРОЛОГІЇЇ

Кафдера нервових хвороб була організована у вересні 1919 року.

Її організатором і першим завідувачем в 1919-1923 р.р. був доктор медичних наук, професор Владислав Едмундович Дзержинський (1881-1942).

Дзержинський В.Е. народився у 1881 році в сім'ї вчителя математики, де був восьмою і передостанньою дитиною. З відзнакою закінчив гімназію та в числі найкращих гімназистів Віленської губернії був запрошений продовжити навчання до Санкт-Петербурзької гімназії - елітного навчального закладу, випускники якого мали можливість вступити до будь-якого вищого навчального закладу Російської Імперії.

В 1905 році Владислав Дзержинський закінчив медичний факультет Московського університету і очолив психіатричну лікарню в Тверській губернії.

На відміну від старшого брата, Владислав ніколи не займався політикою, а вів скромне та працьовите життя.

на фото - батьки В.Е. Дзержиського

З 1908 р. був ординатором в Московській неврологічній клініці у професора В.К. Рота. В 1911 р. захистив докторську дисертацію на тему «Над-, філо та гістогенез наднирників». В 1913 р. очолив земську лікарню в Харківській губернії. В 1915 р. обраний доцентом кафедри неврології та психіатрії Харківського університету.

В 1918 році відомого лікаря та вченого запросили до Катеринослава в оргкомітет Катеринославської (Дніпропетровської) медичної академії, таким чином він став одним із засновників нашого навчального закладу. В 1919 році В.Е.Дзержинський очолив новостворену кафедру нервовоих хвороб та отримав звання професора, в 1920 р. був обраний деканом медичного факультету, а в 1921 р. став проректором академії. Він організував на кафедрі гістопатологічну лабораторію, видав у 1921 р. "Краткий учебник нервных болезней для студентов и врачей".

За "контрреволюційну агітацію в Катеринославі" Владислав Едмундович був засуджений своїм старшим братом Феліксом до розстрілу, однак за особистим розпорядженням В.І. Леніна вирок було скасовано і професора Дзержинського випустили з камери смертників.

В 1923 р. В.Е.Дзержинський виїхав на проживання до Польщі, де обрав кар'єру військового медика. Був зарахований до резерву Війська  Польського. Не приймаючи участі в бойових діях, дослужився до звання полковника санітарних віськ, а потім знову повернувся до наукової роботи - займався неврологічними дослідженнями в лікарні соціального страхування в Лодзі. Отримав найвищу польську нагороду для цивільних осіб - золотий хрест "За заслуги".

На початку 1942 року 60-річний професор скромно жив у своєму будинку неподалеку від міста Згєж, однак, коли окупаційна німецька влада дізналася, що він є рідним братом відомого більшовика Ф. Дзержинського, його доля була вирішена: 20 березня 1942 року В.Е. Дзержинський був схоплений гестапівцями і того ж дня розстріляний під час публічної страти групи зі ста поляків у лісі поблизу Згєжа.

Зараз місце страти позначено невеликим обеліском, на якому, поміж інших, значиться і ім'я Владислава Дзержинського.

В.Е.Дзержинський є автором ряду видатних наукових робіт, в тому числі першого польського академічного підручника з неврології, який було видано в 1925 році. Також ним описаний синдром, відомий в літературі як «синдром Дзержинського» (dystrophia periostalis hyperplastica familiaris).

З 1923 по 1932, завідувачем кафедрою неврології був доктор медичних наук, професор M.С.Доброхотов (1878-1953). За цей період проф. М.С.Доброхотов підготував 20 лікарів-невропатологів, було виконано 23 наукові праці. Наукова робота була, в основному, спрямована на розробку питань клініки і патогенезу інфекційних і професійних захворювань.

З 1932 по 1955, кафедрою керував заслужений діяч науки, доктор медичних наук, професор Микола Васильович Миртовський.

Миртовський М.В. (1894-1959) в 1916 р. закінчив медичний факультет Саратовського університету. Ще навчаючись на останньому курсі університету, провів кілька місяців добровольцем на Кавказькому фронті, де працював в польовому шпиталі на території Персії.

В 1930 р. переїхав до Дніпропетровська. В 1930-1932 р.р. – завідувач кафедри нервових хвороб Дніпропетровського інституту удосконалення лікарів. В 1932-1941 р.р. – завідувач кафедри нервових хвороб Дніпропетровського медичного інституту. З січня 1937 р. виконував обовязки декана лікувального факультету медичного інституту, а з 1938 р. працював заступником ректора ДМІ з навчальної та наукової роботи.

Під час Великої Вітчизняної війни займався організацією нейрохірургічних шпиталів в містах Орджонікідзе, Єреван, Куйбишев. В 1941 р. – професор кафедри нервових хвороб Ставропольського медичного інституту. В 1941-1943 р.р. – завідувач кафедри нервових хвороб Північно-Осетинського медичного інституту. В 1943-1944 р.р. – завідувач кафедри нервових хвороб Куйбишевського медичного інституту. В 1944 році повернувся до Дніпропетровська.

В 1944-1955 р.р. – завідувач кафедри нервових хвороб та заступник ректора ДМІ з навчальної роботи. В цей час була організована клінічна і біохімічна лабораторія, клінічна база кафедри була збільшена до 50 ліжок, викладання неврології велося на 3-х факультетах із загальною кількістю - 700 студентів.

Під керівництвом проф. Миртовського М.В. кафедра займалася дослідженням центральних механізмів регуляції діяльності вегетативної нервової системи; дослідженням впливу вегетативної нервової системи на метаболізм, терморегуляцію, серцево-судинну систему; вивчення гуморального обміну при захворюваннях нервової системи, зокрема, взаємозв’язків між метаболізмом кальцію та судомним синдромом, епілепсією, тетанією; вегетативна та біохімічна симптоматика ураження органів центральної нервової системи; вивчення патогенезу, клінічної симптоматики та лікування ботулізму; дослідження патогенезу та клініки гострих порушень мозкового кровообігу.

Миртовський М.В. є автором багатьох наукових праць, серед яких 2 монографії.

З 1955 і до кінця життя  він завідував кафедрою нервових хвороб (неврології) Львівського медичного інституту. Помер у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.

З 1955 по 1970 кафедра нервових хвороб була очолена доктором медичних наук, професором Ф.Я.Розе (1902-1982). В цей час клінічна база зросла до 220 ліжок: були відкриті дитяче неврологічне та нейрохірургічне відділення. Науковою тематикою кафедри було вивчення нейроревматизму.

З 1970 по 1991 кафедрою керувала заслужений працівник вищої школи, доктор медичних наук, професор Вікторія Миколаївна Миртовська (1926-2004).

В цей час під керівництвом кафедри у творчій співдружності з Харківським НДІ неврології і психіатрії та Інститутом неврології АМН СРСР створена модель "Системи поетапної допомоги хворим з судинними захворюваннями мозку", яка була удостоєна срібної медалі на ВДНГ СРСР.

На кафедрі вперше в Україні (1980 р.) впроваджено метод ультразвукової доплерографії.

Під керівництвом проф. В.М.Миртовської співробітниками видано 4 монографії. За активну наукову і довгострокову педагогічну діяльність у 1981 р. В.М. Миртовській присвоєно звання заслуженого працівника вищої школи. У 1992 р. вона обрана член-кореспондентом Американської Неврологічної академії.

З 1991 по 2015 р. кафедру очолював заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Валерій Маркович Школьник


Основними напрямками наукових досліджень під його керівництвом стало вивчення патогенезу судинних захворювань нервової системи, впливу екзогенних та ендогенних факторів на формування судинно-мозкової недостатності, розроблення методів профілактики лікування хворих на цереброваскулярні порушення, в тому числі пов'язаних зі впливом іонізуючого випромінювання. Разом з лікарями обласного неврологічного відділення співробітники кафедри вивчали особливості перебігу демієлінізуючих захворювань, зокрема розсіяного склерозу, ефективність його лікування сучасними методами.

На кафедрі виконано й захищено 9 докторських і 45 кандидатських дисертацій, у тому числі іноземними громадянами. Так, на кафедрі неврології вперше в Україні, у 2005 році успішно захистив дисертацію з неврології аспірант з Катару. Лікарі, що пройшли підготовку на кафедрі, успішно працюють невропатологами в США, Норвегії, країнах арабського миру.

В 2006 р. кафедру об’єднано з кафедрою офтальмології


Кафедра ОФТАЛЬМОЛОГІЇ

Кафедра офтальмології створена восени 1919 року. Її навчальною базою стало очне відділення міжнародної лікарні м. Катеринослава. Завідувачем кафедри був призначений головний лікар очного відділення лікарні А.І.Кулебякін.

Після закінчення медичного факультету А.І.Кулебякін впродовж 5 років спеціалізувався в очній клініці в Казані, яку очолював В.В.Чирковський. З 1919 по 1922 рік А.І.Кулебякін працював у Катеринославі завідувачем кафедри очних хвороб. Він займався організацією та обладнанням клінічної бази, був кваліфікованим клініцистом та офтальмохірургом. З 1922 по 1931 рік працював на кафедрі асистентом.

У 1919 році стаціонар клініки мав 40 ліжок і розташовувався на третьому поверсі головного корпусу; амбулаторія знаходилась на першому поверсі. У 1923 році клініка була переведена до окремого корпусу, що знаходився в глибині двору лікарні, а в 30-ті роки – до двоповерхового корпусу, після чого кількість ліжок збільшилася до 70-80, а в 1955 році – до 90 ліжок.

У 1922 році завідувачем кафедри був обраний доктор медичних наук, професор Ілля Ісаєвич Казас (рік народження невідомий - 1948).

Після закінчення в Санкт-Петербурзі Військово-медичної академії він був армійським лікарем, а з 1910 р. працював асистентом в очній клініці Л.Г.Белярмінова. У 1912 р. І.І.Казас захистив докторську дисертацію „До патології метилалкогольного амаврозу”. З 1919 по 1922 р. працював асистентом в Одеській очній клініці, яку очолював професор В.П.Філатов. І.І.Казас опублікував 95 наукових робіт з актуальних питань офтальмології; 25 з них присвячені проблемі сифілісу ока.

Великою популярністю користувалися його підручники «Основы терапии глазных болезней» та «50 примеров назначения очков». Лекції І.І.Казаса відзначалися змістовністю, були цікавими та захоплюючими.

Під керівництвом І.І.Казаса проводили педагогічну та наукову діяльність С.М.Хордас, С.С.Коварська, А.Г.Кроль, С.І.Сорокіна, А.Я.Канторович, А.Н.Берман, Р.Р.Варшавська, Д.З.Каплун та інші; виконані та захищені одна докторська та 10 кандидатських дисертацій. Наукова робота клініки була присвячена питанням трахоми, сифілісу, травматизму очей. Професор І.І.Казас розробив метод склероіридектомії, який застосовувався при лікуванні хворих на глаукому. Пацієнтів із катарактою оперували екстракапсулярно. Очна клініка поповнила своє обладнання, на кафедрі була заснована велика бібліотека.

І.І.Казас очолював клініку до 1948 року з перервою в роки Великої Вітчизняної війни. З 1941 по 1944 рік, під час евакуації, працював у Казанському науково-дослідному офтальмологічному інституті в м. Алма-Ата. Помер І.І.Казас у 1948 році.

Очна клініка у довоєнні (1934-1941) та післявоєнні (до 1954) роки була також базою інституту і курсів удосконалення лікарів.

Впродовж 1948-1949 років обовязки завідувача кафедри виконував учень І.І.Казаса А.Г.Кроль. У 1924 р. він закінчив Катеринославський медичний інститут. В очній клініці працював з 1927 по 1941 рік, спочатку ординатором, а потім – асистентом. У 1936 р. захистив кандидатську дисертацію „Патологія і терапія гатчинсоновського кератиту”, а в 1941 р. – дисертацію на здобуття ступеня доктора медичних наук „Лікування й відділені результати проникаючих поранень ока”. У 1949 р. А.Г.Кроль обраний за конкурсом завідувачем кафедри очних хвороб Курського медичного інституту.

З листопада 1949 р. кафедру очних хвороб Дніпропетровського медичного інституту очолював доктор медичних наук, професор Арон Ізраїлевич Дашевський (1905-1999), представник Харківської офтальмологічної школи.


У 1927 р. закінчив Харківський медичний інститут і став аспірантом Харківської очної клініки під керівництвом проф. А.Я.Самойлова. Після закінчення аспірантури до 1941 р. працював в Українському інституті очних хвороб ім. Гіршмана. У 1936 р. за роботу щодо локалізації розривів при відшаруваннях сітківки йому було присвоєно ступінь кандидата медичних наук. У 1940 р. захистив докторську дисертацію «Рання діагностика глаукоми». З 1941 по 1944 р. працював у військових госпіталях, був провідним офтальмохірургом.

З 1944 по 1949 р. – завідувач кафедри очних хвороб Куйбишевського медичного інституту. З 1949 до 1979 р. завідував кафедрою очних хвороб Дніпропетровського медичного інституту, а з 1979 по 1981 р. був консультантом кафедри. Під його керівництвом проводилися наукові дослідження з питань рефракції ока та глаукоми. Вивчалися основні питання теорії тонографії, динаміки створення та відтоку внутрішньоочної рідини у здоровому та хворому на глаукому оці.

У перші повоєнні роки кафедра зазнавала значних труднощів у зв’язку з розоренням її під час окупації: не вистачало спеціального обладнання, твердого та м’якого інвентарю для палат, навчальних кімнат. Після ремонту, проведеного у 1954 р., обладнання було значно поповнено. Вдруге капітальний ремонт зроблено у 1958 р. – ліквідовані великі палати, обладнані 4-місцеві палати, одержана нова апаратура – щілинні лампи, проекційні периметри, ручні офтальмоскопи, поляроїдні диплоскопи та інше.

Починаючи з 1950 року, лікарі-окулісти міста систематично підвищують кваліфікацію на двотижневих курсах (щорічно по 20-25 лікарів), а окулісти області – на робочих місцях (термін навчання – від 1 до 3-6 місяців). Багато хто пройшов спеціальну хірургічну підготовку у клініці, підготовлені очні хірурги для стаціонарів Дніпропетровська, Павлограда, Марганцю, Кривого Рогу, Дніпродзержинська. З 1950 року на кафедрі працює науковий студентський гурток, в якому формуються нові молоді офтальмологи; багато з них стали досвідченими спеціалістами.

У 1962/63 навчальному році відкрита додаткова база кафедри у міській лікарні №24 на 60 ліжок.

Створення двох баз, обласної та міської, дозволило набагато покращити навчальний процес. На базах використовуються усі сучасні методи діагностики та лікування, у тому числі і ті, що розроблені на кафедрі.

Починаючи з 1949 р., у клініці працювали Д.З.Каплун, Р.Б.Білоусова, Євдокія Іванівна Максецька, Олена Іванівна Кузіна, Дмитро Федорович Іванов, С.П.Шмуль, Л.Д.Фастовець, Борис Васильович Матвєєв, Антоніна Миколаївна Клебанська, Л.К.Дудникова. У 1952-1958 роках кадри офтальмологів готувалися через субординатуру (6-й курс лікувального факультету) – щорічно 8-10 фахівців.


У 1961 р. на кафедрі здійснена перебудова ведення практичних занять, студентам надана можливість самостійної роботи – вони могли обстежувати хворих за темою заняття і працювати самостійно, а викладач лише контролював їх роботу. На 1965 рік колектив кафедри складався цілком з її вихованців, які навчалися у науковому студентському гуртку та проходили клінічну ординатуру при кафедрі.

З 1949 р. А.І.Дашевський – голова правління Дніпропетровського обласного наукового товариства офтальмологів, член редакційної ради „Офтальмологічного журналу”, позаштатний обласний окуліст. Наказом Президії Верховної Ради від 7 січня 1965 р. за видатні заслуги і підготовку медичних кадрів А.І.Дашевському присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. Дослідження вченого присвячені основним питанням теорії тонографії, динаміки створення і відтоку внутрішньо очної вологи у здоровому та хворому на глаукому оці. В офтальмологічній практиці застосовують запропоновану ним діагностичну темнову кампіметрічну пробу, метод ангіоскотометрії, а також апланаційний реактотонометр. За допомогою цього реактотонометра була вперше розроблена апланаційна тонографія ока, яка дозволила задовго до появи сучасної тонографії вивчати відтік вологи та гідродинаміки ока в нормі та при патологічних змінах. У галузі фізіологічної оптики А.І.Дашевський створив фотоофтальмометричний метод – перший вітчизняний метод дослідження оптичної системи ока. У 1959 р. за книгу „Нові методи вивчення оптичної системи ока та розвитку його рефракції” вченому була присуджена премія ім. академіка М.І.Авербаха.

А.І.Дашевський – автор приладів, які застосовуються у наукових та лікувальних закладах (локалізатор внутрішньоочних осколків та розривів сітківки, хромоконтрастні таблиці, адаптометр, фотоофтальмометр, окулометр та ін.) Ним опубліковано понад 200 наукових праць, він – автор глав з рефракції ока і зорового втомлення у вітчизняному багатотомному посібнику з очних хвороб.


У 1979 р. кафедру переведено до нового корпусу, де розмістилася кафедра та два очних відділення (одне для дорослих на 60 ліжок та одне для дітей на 40 ліжок), а також поліклінічне відділення, в складі якого була і лабораторія контактних лінз. У такому центрі створені гарні умови для навчання студентів усіх факультетів.

На кафедрі проводилася велика наукова та навчально-методична робота: складено методичні розробки лекцій та практичних занять, питання для тестового контролю знань студентів, проводився письмовий іспит. Співробітники неодноразово приймали участь в науково-методичних конференціях. У 1971 році видавництво „Вища школа” (м. Київ) видало посібник „Практичні заняття з очних хвороб”, рекомендований для студентів медичних вузів (за редакцією А.І.Дашевського). З 1966 року в різні часи на кафедрі працювали: по 1979 рік – завідувач кафедри А.І.Дашевський, професор Олена Іванівна Кузіна, доцент Дмитро Федорович Іванов, асистенти Борис Васильович Матвєєв, Антоніна Миколаївна Клебанська, Л.К.Дудникова, Євдокія Іванівна Максецька, Алла Олексіївна Ватченко,Тамара Олексіївна Комлєва, Л.В.Можарова, Ангеліна Федорівна Недєлька, Дмитро Іванович Катічев, Людмила Михайлівна Одінцова, Леонід Трохимович Парамій.




Доктор медичних наук, професор Кузіна Олена Іванівна (1921-2002)


в 1945 р. закінчила лікувальний факультет Куйбишевського медичного інституту. В 1949 році за конкурсом була обрана на посаду асистента кафедри очних хвороб Дніпропетровського медінституту. В 1952 р. під керівництвом проф. А.І.Дашевського захистила кандидатську дисертацію на тему «Теоретичне і експериментальне дослідження аплантаційних тонометрів», а в 1966 р. – докторську  «Прогресуюча короткозорість». З 1953 працювала на посаді доцента кафедри очних хвороб ДМІ, а з 1978 р. – на посаді професора.

Основний науковий напрямок її діяльності – рефракція ока. О.І.Кузіна є автором 128 наукових праць, зокрема – декількох монографій, присвячених питанням патогенезу та лікування глаукоми, рефракції ока, в тому числі прогресуючій короткозорості. Займалася розробленням та впровадженням в практику системи масової профілактики короткозорості у школярів. Постійно приймала активну участь в наукових та науково-практичних конференціях, засіданнях Дніпропетровського обласного товариства окулістів, регулярно виступаючи з доповідями з актуальних питань офтальмології.

Олена Іванівна була вискокваліфікованим лікарем, уважним та чуйним в ставленні до пацієнтів, взірцем для колег і учнів: під час роботи на кафедрі проводила консультації хворих на базі клініки та в лікарнях м. Дніпропетровська і області; до останніх днів життя надавала консультативну допомогу офтальмологам Дніпропетровська, слідкувала за новинами вітчизняної та зарубіжної офтальмології, впроваджувала в роботу служби нові методи діагностики і лікування.

Як талановитий педагог, О.І.Кузіна приділяла значну увагу організації навчального процесу, підготовці молодих кадрів; вона виростила велику плеяду окулістів, що працюють як в Україні, так і за її межами. Її лекції та практичні заняття завжди користувалися популярністю серед студентів, інтернів, практичних лікарів.

За видатні заслуги Олена Іванівна була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, медалями «За доблесну працю» та «Ветеран праці», значком «Відмінник охорони здоров’я».

на фото - клінічний обход проф. Кузіної О.І.



80-річний ювілей О.І. Кузіної - в оточенні учнів

З 1979 року, після виходу на пенсію А.І.Дашевського, кафедру очолила його учениця Алла Олексіївна Ватченко (1940-2015).


У 1963 р. з відзнакою закінчила лікувальний факультет Дніпропетровського медичного інституту, була лікарем очного відділення обласної лікарні ім. І.І.Мечнікова. З 1967 р. працювала асистентом, а з 1973 р. – доцентом кафедри очних хвороб ДМІ. У 1969 р. захистила кандидатську дисертацію «Анатомо-оптичні параметри ока та їх значення для очної хірургії», а в 1980 р. – докторську «Передспазми акомодації в патогенезі набутої міопії та нові форми її профілактики і лікування». В 1982 р. отримала вчене звання професора. Впродовж 28 років, з 1979 по 2007 р., завідувала кафедрою офтальмології ДМА; з 2007 по 2015 р. була професором кафедри.

Основний напрямок наукової діяльності Алли Олексіївни  – проблеми рефракції. Під її керівництвом робота кафедри була тісно пов’язана з розробкою наукових проблем і впровадженням у практичну офтальмологію нових досягнень вітчизняної та зарубіжної науки: проводилися наукові дослідження з питань патогенезу клініки та лікування короткозорості у дітей і підлітків; вперше в офтальмологічну практику України була впроваджена нова організаційна система масової профілактики короткозорості у школярів.

А.О.Ватченко – автор близько 300 наукових праць, у тому числі монографії «Спазм акомодації та короткозорість» (1977), патентів України на винаходи, методичних розробок для практичних лікарів, співавтор декількох навчальних посібників для студентів та лікарів-інтернів. Під її керівництвом були захищені 9 кандидатських дисертацій, підготовлено 6 магістрів та більше п’ятидесяти клінічних ординаторів.

Завдяки організаторським зусиллям Алли Олексіївни у 1979 р. кафедру було переведено до новозбудованого корпусу. За її ініціативою та за сприяння обласного відділу охорони здоров’я в 1984 р. на базі клініки відкрито кабінет контактної корекції зору; в 1987 р. організоване перше в Україні відділення мікрохірургії ока, а в 1996 р. – спеціалізоване відділення увеїтів та судинної патології ока.

Як керівникові кафедри, їй вдалося зібрати тісний колектив однодумців: під її керівництвом на кафедрі в різні роки працювали професор Олена Іванівна Кузіна, доценти та асистенти  Дмитро Федорович Іванов, Борис Васильович Матвєєв, Леонід Трохимович Парамій, Л.В.Можарова, Антоніна Миколаївна Клебанська, Євдокія Іванівна Максецька, Тамара Олексіївна Комлєва, Ангеліна Федорівна Недєлька, Дмитро Іванович Катічев, Людмила Михайлівна Одінцова та інші.


на фото - проф. А.О. Ватченко з асистентами Т.Д. Циковою та М.М. Тимофєєвим (80-і роки)



к.м.н. Катічев Дмитро Іванович (1934-2014)


Засідання студентського наукового гуртка проводить доцент Одінцова Людмила Михайлівна (80-і роки)

Велику увагу А.О.Ватченко приділяла підготовці та підвищенню кваліфікації спеціалістів, зокрема організації засідань наукового товариства офтальмологів, навчанню лікарів на робочих місцях, проведенню науково-практичних конференцій в Дніпропетровську та містах області, залученню практичних лікарів до наукової співпраці.


Засідання Дніпропетровського обласного товариства офтальмологів (1982 рік)

Висококваліфікований фахівець, Алла Олексіївна щорічно проводила більше тисячі консультацій; до останніх днів свого життя надавала консультативну допомогу лікарям області, проводила огляди тяжкохворих на базі кафедри та за її межами. Завдяки  професіоналізму, етиці та уважному ставленню до хворих, користувалася заслуженою повагою серед колег і пацієнтів, завжди була зразком лікаря для своїх учнів.


проф. А.О. Ватченко на обході (2000-і роки)

Багато років очолювала Дніпропетровське обласне товариство офтальмологів, була членом правління Української асоціації офтальмологів, редакційної ради Всеукраїнського спеціалізованого видання «Офтальмологічний журнал», Вченої ради ДМА. За видатні заслуги нагороджена медалями «За доблесну працю» (1970 р.), «За трудову доблесть» (1976 р.), «Ветеран праці», почесними грамотами Міністерства охорони здоров’я України (2000; 2005 р.р.)


В 1990-2000 роки на кафедрі працювали доценти Тамара Олексіївна Комлєва, Людмила Михайлівна Одінцова, Микола Миколайович Тимофєєв, Василь Микитович Сакович, асистенти Дмитро Іванович Катічев, Тамара Дмитрівна Цикова, Ольга Валентинівна Дідик, Мілана Валеріївна Дунаєва, Наталія Георгіївна Клопоцька, Юлія Валентинівна Гетман, Наталія Іванівна Домашенко, старший лаборант Лариса Андріївна Сподіна.

на фото - асистент Сакович Василь Микитович проводить наукові дослідження (кінець 80-х)


к.м.н., асистент Цикова Тамара Дмитрівна з лікарями-інтернами (2006 рік)


к.м.н., доцент Тимофєєв Микола Миколайович проводить заняття з гуртківцями

К.м.н., доцент Одінцова Людмила Михайлівна

Одінцова Л.М. в 1960 році з відзнакою закінчила Дніпропетровський медичний інститут. Після проходження спеціалізації з офтальмології працювала лікарем-окулістом, молодшим та старшим науковим співробітником Дніпропетровського інституту лікарської експертизи працездатності інвалідів. В 1969 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Клінічні критерії лікарсько-трудової експертизи при глаукомі». В 1979 р. за конкурсом була обрана на посаду асистента кафедри очних хвороб Дніпропетровського медичного інституту, з 1985 по 2003 р. – доцент кафедри. З 2003 р. по теперішній час працює консультантом в поліклініці ДМА.

Є автором більше 150 наукових праць, співавтор монографії «Загальні принципи оптимізації навчання та алгоритми виконання практичних навичок у загальнолікарській практиці». Основні напрямки наукової діяльності – рефракція ока, лікарсько-трудова експертиза при захворюваннях очей, застосування фітотерапії в офтальмології. Регулярно виступає з доповідями на наукових, науково-практичних конференціях, засіданнях обласного товариства офтальмологів України.

Людмила Михайлівна – лікар вищої кваліфікаційної категорії, фахівець високого рівня. Постійно надає консультативну допомогу лікарям міста та області, завдяки своїм високим професійним та людським якостям користується заслуженою повагою серед колег і пацієнтів. Велику увагу приділяє наданню медичної допомоги ветеранам ДМА, регулярно проводить виїзні консультації для осіб похилого віку.

Під час роботи на кафедрі приділяла значну увагу організації та проведенню навчального процесу, займалася видавничою діяльністю, приймала активну участь у створенні навчально-методичної бази, забезпеченні кафедри наочними посібниками. Багато років була керівником студентського наукового гуртка, приймала безпосередню участь в організації та проведенні наукових і науково-практичних конференцій, виховала не одне покоління офтальмологів. Тривалий час відповідала за підвищення кваліфікації практичних лікарів.

Приймає активну участь в суспільному житті: 23 роки очолює жіночу раду ДМА, є членом президіуму жіночої ради Жовтневого району м. Дніпропетровська, приймає участь в роботі Ради ветеранів ДМА, більше 30 років була секретарем Товариства офтальмологів Дніпропетровської області. За заслуги в роботі нагороджена медаллю «Ветеран праці», медаллю «До 100-річчя з дня народження В.І.Леніна», значками «Відмінник охорони здоров’я», «Відмінник вищої школи».

кафедра у 2006 році

В 2006 р. кафедру офтальмології об’єднано з кафедрою неврології

З моменту об'єднання по 2015 р. кафедру очолював заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Школьник Валерій Маркович

Кафедра неврології та офтальмології в 2011 році

З 2015 р. завідувач кафедри: Погорєлов Олексій Вікторовичдоктор медичних наук, доцент.